ЛЮДМИЛА ЮФЕРОВА
Над лиманом твоiм
(http://www.stihi.ru/2016/05/02/9691)
-----------------------------------------
Над лиманом твоїм заплелися клубками вітри
І гарцюють садками, розбурхавши тишу безлюддя,
Зграйки ірисів синіх збігають по схилу гори,
Й непомітною річкою плинуть просолені будні.
Тут у квітні така соковита і буйна трава,
І отари хмарок полюбляють смачні пасовиська,
Де краєчки степів Тилигул у воді обмива
І де небо схилилось вологи напитися низько.
Ти молитву читаєш над кожним своїм деревцем,
І від подиху серця бруньки розпускаються цвітом,
І усмішкою сонця Бог дякує щиро за це,
І твій внутрішній космос вирує потоками світла.
У твоєму садку чути вишень посріблений сміх…
Над лиманом літаю думками, як птаха, сміливо…
Як надійно і затишно в теплих обіймах твоїх,
Бо душа до душі – то подвоєне щастя і диво.
*********************************************
Над лиманом твоим заплетались клубками ветра,
Гарцевали садками, встревожив молчанье безлюдья,
Стайки ирисов синих сбегали по склону холма
И рекой незаметной текли просоленные будни.
Здесь так сочно в апреле, такая густая трава,
И стада облаков полюбили задумчивость пастбищ,
Где степные края Тилигул в водах рек обмывал,
И где небо склонялось к земле, изнывая от жажды.
Ты молитву читаешь над каждым своим деревцом,
От дыханья сердечного почки раскрылись цветами,
И улыбкою солнца Бог искренне хвалит за то,
И твой внутренний космос бурлит световыми пучками.
Среди вишен в саду слышен смех посеребренный их ...
Над лиманом летаю я мыслями, птицей как будто ...
Как надежно, уютно мне в теплых объятьях твоих,
Ибо душами льнуть- вдвое больше и счастья, и чуда.