Як дикі гуси, вдаль мої літа
Летять, та я їх не зову й не плачу.
Ще в мальвах квітне доля молода,
А сивина - ну що вона там значить.
До лоба руку тихо прикладу
Погляну вслід - уже їх і не видно.
А я в саду жоржиноньку знайду
Примерзлу трохи, ніжну й безобідну.
Вона така беззахисна, одна
Ніхто її там в бур,яні не бачив
До сонечка тягнулась, мов струна
На пелюстках росинка –наче плаче.
Ми будем, поки снігом не притрусить,
Збирати стиглі яблука в саду
Летять, летять над нами дикі гуси
Несуть у вирій долю молоду.