Мої листи ховає хтось в обійми
Догадок я не маю навіть хто
Як кулі хтось ховає в чорні війни
Цілує зло, забувши про добро
Здебільшого я думаю про втечу
Туди де будуть луки обіймати
І всю що є душевну порожнечу
Зелені трави зможуть десь прогнати
Читати душі дивлячись у вічі
Хотів би я людині, й не одній
Багато хто у серці живе двічі
І повністю зруйнований покій
Руйнуючи старе відкрити нове
Звичайно не ножем, лиш тільки словом
Якщо стояли двоє, й місяць повний
То бути це не може випадковим
У звичному не бачити красу
Напевно можуть тільки черстві очі
Хотілось вдвох пірнути у росу
І плавати до самої до ночі
Та все не так, як думки розлетілись
Розмріялись до неба досягнувши
Шкода що половина їх приснилась
До справжнього і навіть не торкнувшись
В житті я вчуся шрами лікувати
Загоювати прокляті місця
Де взялись я не хочу навіть знати
Лиш тільки не було б в житті рубця