Ми хвилі,
Долаємо шлях,
врізаємось в скелі,
влаштовуєм галас.
Безсилі,
проти усіх течій й рухів,
підлоги й стелі,
що стиха тиснуть на нас.
Холодні й дужі.
Гартуємо берег,
Колишемо судна,
Тримаючи Вас на плаву.
Байдужі,
Що трапиться далі:
Хто хибко зійде на дно,
І хто займе стернову.
А нам би
ввірватись й омити
протоки / пустелі,
Тонною водних мас
Собою
назавжди залити
Всі храми і цитаделі,
втопивши в обіймах час.