Як давно маскувалося небо під стерту підлогу
в сигаретних відбитках, а під підвіконня - поріг...
І незважено сипався попіл думками під ноги
щогодини...
щокави...
щосонця...
щосварки...
щорік
між цілунками, сном, дежавю, тимчасовим наметом...
Як колись, грає сирістю ранку заїжджений диск...
І вуста обіймають чергову міцну сигарету...
...лиш підлога...
і небо
давно вже байдужі до іскр...