Не зрадь, благаю, лиш не зрадь.
Все те, чого прошу, про що молю.
Зі всіх тих неземних знарядь
Твої долоні я найбільш люблю.
Твої уста такі солодкі і такі німі
І очі мов з гірського кришталю.
І серед всесвіту всього самі
Не зрадь мою довіру, я молю.
Квітка… Лиш квітка в долонях твоїх
Тендітна, беззахисна, мила
Не обривай же пелюсток моїх
Мої ще не підняті крила.
Тримайся сам і мене тримай
В обіймах стискай все сильніше
Ніколи рук моїх не відпускай
Для мене то є найстрашніше.
Твоя і тобі вся до краплі, до болю
До кінчиків тонесеньких пальців
За тобою хоч в бій, хоч в неволю
Ми самотні у світі страждальці.