Ти можеш бути ворожим
до мене,
Довіку плекати образу,
Та все це так недолужно
(про мене),
Себе ти доводиш до сказу…
Ти можеш ігнорувати
натхненно,
Робити величний вигляд,
І те, що було, зруйнувати
безвинно,
Та це, ти повір, не можливо…
Частинка моя залишилась
у тебе в душі повсякчасно,
І рана щоб не ятрилась,
Пробачити спробуй, будь ласка…
Це краще, ніж стигла образа
Та ненависть в серці пекуча,
Не щезнуть, звісно, відразу,
Якщо не тримать, все минуще…
Я вдячна тобі, вір - це щиро,
Навіщо ж тепло забувати.
Я хочу, щоб був ти щасливим
І кожну міг мить цінувати…