Здавалося час лікує ,
Сум котиться в небуття ,
Бо ранок знову милує ,
Тримає мене життя .
Але - це омана ,мамо ,
Солона сльоза пече ,
Самотньо мені так само ,
Повільно журба тече .
Змирилася , час лікує ,
Бо знала : нема вороття ,
Це розум до серця віщує ,
Та в серця нема забуття .