Навмання тягнула фарт похмура,
Дівчинка, с зеленими очами,
Озирнутися чомусь забула?
Щастя її поруч зустрічало.
Навмання? Та це ж таке безглуздя!
Обирати долю, як прийдеться
"Тільки м'яч опиниться у лузі,
Я знайду свого обранця серця!"
Так вона задумала і стала,
Києм кулі бити, наче п'яна,
Посмішка, як квіточка зів' яла.
М'ячики стрибали неслухняні!
Мовчки це спостерігав хлопчиська,
І йому здавалось, дивовижним,
Бачити, як дама щастя кличе,
И частіше с кожним кроком дише...
Підійшов і вдарівши останнім,
Кулю в лузу він загнав галантно
І спитав: " Дозвольте без гадання
Закохатися в ці очі м'ятні?"