Оригінал:
Як день і ніч, світанок і згасання…
Супутники народження й кохання,
Польоту в неземний едемський сад…
У болях всім являтися дано :
Життю і пісні, слову і зернині.
Ну а любов – як зореліт людині,
У вічність привідчинене вікно…
Без неї тьмяно так…до гіркоти,
І солоно на серці, і плачевно…
Богами нам дароване, напевно,
Це почуття, що скріплює світи…
Кохання всіх підносить до висот
Крізь біль і час, крізь темряву і хащі…
Без нього ми заблудлі і пропащі…
Так от...
Хто не любив – не звідав таїни…
Хто не болів – і щастя не пізнає…
Це те, що нас підносить і тримає
У хаосі вселенської війни…
Переклад з украинської Світлани Груздєвої:
Любовь и боль – то как сестра и брат,
Как день и ночь, рассвет и час заката.
Как спутники рождения не злата –
Полёта в неземной эдемский сад..
На свет являться в болях всем дано
По жизни – песне, зёрнышку и слову.
Любовь – звезды полёт, в рожденье новой,
И в вечность приоткрытое окно…
А без неё – темно, не до игры,
И солоно на сердце, и плачевно…
Богами нам даровано, наверно,
То чувство, что скрепляет все миры…
Любовь, что всех возносит до высот
Сквозь боль и время, темноту и чащи…
А без неё мы числимся в пропащих…
Так вот…
Кто не любил, не ведает вины,
Кто не болел – и счастья не узнает.
Она и держит нас и поднимает
Над хаосом разнузданной войны…