Доля не щаслива

Владимир Солошенко
Взяв за дружину дівчину:
Просто краси ідеал.
З неї малюй хоч картину,
Та я влюбивсь наповал.

Серце забилося гучніше,
Гріє вже душу тепло.
Стало життя веселіше
Радий! Мені повезло!

Рання весна незабутня,
Світла, як наша любов.
Думали, що і майбутнє,
Буде казковим в нас знов!

Літо пройшло й прохолода
В наше кохання зайшла.
Зникла з душі насолода,
Наче й любов не була.