Я вустами ловлю пальці-спрути,
Що мій рот пестять най обережно.
Ти з язиком до грудей прикутий,
Та смакуєш їх млосно й бентежно...
Я ж від пристрасті дряпаю плечі,
Бо єством чую, як бухне стрижень.
Ти хрипиш: зачекай, ще не вечір,
Але спис гостро входить під крижі...
Він розрізує плоть, мов по маслу,
Й дістається глибин надто стрімко.
Наші стогони вдвох, наче б гасла,
Що лунають Коханню в підтримку...