Я бачу наразі пусте: гру в мовчанку,
Але відчуваю в ній бій з почуттями.
І стогне Душа наче, з ночі до ранку,
Бо прагне почути твою, до нестями.
Бо прагне зізнатись тобі, що сумую,
Що скучила, а наші чвари: дурниця.
Що а ні брешу ні на грам не глузую,
Коли я кажу, що ти: моя Жар-Птиця...