Навчу Вас всіх свої вірші любити,
У них пірну неначе в море...
Давно з поезією квити,-
Вона на радість, не на горе...
Навчу, як сум прогнать, природа,
Співає, грає клавесин...
Для Вас нічого геть не шкода,
Мої найкращі донька й син!
Навчу Вас ще, як порадіти дню,
Вони бувають кращі, а то гірші...
Як руки простягнути до вогню,
Холодну душу підштовхнуть до віршів.
Вам передам безцінний досвід свій,
Собі залишу лиш запасу міні...
На березі стрічать морський прибій,
Як далі буть від заздрощів та ліні...
Світанок запалав над небокраєм,
Промінням довгим небо прикраша...
Я день новий, як немовля плекаю,
Живу я так, як вказує душа...
08 04 2016 р
Вікторія Р