Ти прийшов,
Подарував мені крила.
Допоміг зробити на серці шов,
Й підняти наші вітрила.
Шов тепер - суцільна тканина,
Настільки щаслива, що вже причинна.
Тканина зі щасливих клітин,
Кожна з яких - галерея картин.
Причинна тоді, коли сама,
Як Дніпро потребує свої притоки,
Так я потребую твого "не одна".
Бо ти - щастя моє, мій наркотик.
Потребую твоїх пісень,
Коли хочу заснути,
Носом втикнувшись у твої груди,
І слухати народних прикмет.
Я хочу здійснити мрію собаки-приблуди,
Але хочу слухати й твої бажання,
Не можу в точці зустрічі зробити похибку ні в мінуту.
Хочу навік залишити наше кохання.