Останній раз. Почну ще наново життя.
Я перед Богом очищаюсь в каяттях.
Втомилась і душею вже кричати я.
Останній раз. Прошепочу – не в забуття.
На сповіді. У храмі. Як луна огран!
Свідомість, почуття і мій ефірний стан
Злітають в небо. Й музикою вниз, як птах.
Співає Всесвіт. І бринить сльоза в очах.
І наче б то відчуєш, що мороз пробіг,
Що кожного зворушити обряд цей зміг.
На сповіді відверто перед Богом я,
«Роздягненною» правдою – почну з нуля.
З душі важке каміння зняти хочу я
Дістать пораду, як поліпшити життя.
Та від наклепу виправдання є хіба,
Коли твою він грішну долю розстіба?
Душа надточена, та досить «хробачку».
Коріння істиної форми ще в соку.
Живі клітинки, і, на щастя є ще час.
Тремтливе серце гарне буде й без прикрас.
Останній раз. Мине сумління, не займе,-
Щоб білий аркуш, а не давне резюме.
З нової ролі я почну життя своє.
Закреслене минуле дихати дає.
27.01.2016
Мой перевод моего стихотворения "Последний раз
ещё начну сначала" из сборника стихов
"Зарифмованные эмоции" стр.66