І коли плакали судьби, розбираючи з хати
Крокви скрипіли тяготою колись сушених трав
Щочасні ластівки – подались рятуючись в Ирій
Гнізда – гнізда – гнізда,
Навіть і сусідські коти не стали рухати пуцьвірінків –
А сховалися від кінця малого світу Хати
…
Блукають слова –
Пил і сім’я Всесвіту
Очинаючи дрібність цілих сузірь.
Колом німба вгризаються в тіло!
Тремтить мізинець, рвуться всі назначені зв’язки
Жити! Жити! – у довір’ї трав
І – мрією про журавлине причастя Ирію…
…
Сім витязів витають всемиочь –
Несила шкаралупиння проклювати.
…
Наче смерть одкровення –
Згусток весни чекає лагоди тепла, бо вірить…