Я хочу впасти в твої обійми,
І ніколи не хочу в чужі.
Без них я просто покійник,
А за вікном посідають чижі.
Філософії мало в моїх віршах,
І чекати її безглуздо,
Бо мені завжди мат і шах,
Заходь та сідай, приблудо.
Поговорим про те, про се,
Хто ти, звідки та скільки років,
Що після тебе вітер несе,
І скільки зроблено в прірву кроків.
Не вимагаю від тебе історії,
Якщо схочеш, розкажеш сам.
Сталеву волю мою звалила корозія,
Тут та зі мною ти знайдеш причал.
Не журись ти, випадковий мій друже,
Що ж поробиш з таким життям.
Є багато на світі мережив,
Що стали всесвітнім буттям.