Оригiнал:
Коли віддалятися буду - рахуй до ста...
Мені озиратись не можна - погана звичка...
На тім перехресті зостанеться тінь хреста,
Де ти не знайшов зозулиного черевичка...
А я не люблю кришталевих ні замків, ні слів...
А я на балах танцюю лише з вітрами...
І ти мене втратив раніше, аніж зустрів,
Бо стільки всього пробіглося поміж нами...
Якісь силіконові тіні то тут, то там...
- Що ж,- скажеш ти,- навіть на сонці бувають плями...
А я підставляю душу свою вітрам,
І ми мовчимо захриплими голосами...
Коли вже почну забувати - рахуй до ста...
І згадуй мене по нотах - на вдих і видих...
На тім перехресті зостанеться тінь хреста,
Де ти за моїм силуетом невчасно вибіг...
© Свiтлана Костюк
Переклад з украинскої Світлани Груздєвої:
Когда отдаляться начну я – считай до ста…
Но ты не увидишь призыва твоей голубки.
На том перекрёстке останется тень креста,
Где ты не нашёл приворотного цвета любки.
Хрустальные замки претят мне и слова шёлк.
На званых балах я люблю танцевать с ветрами…
Ещё до того потерял, как меня нашёл:
Ведь столько всего пробежалось уже меж нами…
Парад силиконовых теней то тут, то там…
Про пятна на солнце мы, впрочем, узнали сами…
А я подставляю и душу свою ветрам,
И оба – в молчанье, с охрипшими голосами…
Когда же начну забывать я – считай до ста…
И помни меня по нотам – на вдох и выдох…
На том перекрёстке останется тень креста,
Где ты за моим силуэтом так поздно выбег…