У кого-то поэзия пахнет лимоном,
У кого-то - паслёном,
Чья-то - просто ванильным сахаром
С кофе, собственно, с мартини...
У меня же стихи благоухают морским озоном,
Тропическим циклоном
С привкусом слез,
Свободолюбивым характером белых дельфинов...
Кто-то лирику творит из бесчисленных снов,
Из грёз сокровенных,
Из воспоминаний, из эмоций,
Закаляет куплеты из стали...
А я из чувств неземных и безумных,
Самых сокровенных
Рифмую в сердце аккорды любви,
Чтобы песней стали...
Марина Алдон
Запах віршів
У когось поезія пахне лимоном,
У когось - пасльоном,
Чиясь - просто цукром ванільним
Із кавою, власне, з мартіні…
У мене же вірші морським духмяніють озоном,
Тропічним циклоном
Із присмаком сліз,
Волелюбним характером білих дельфінів…
Хтось лірику творить зі снів незліченних,
Із мрій потаємних,
Зі спогадів, чи із емоцій,
Гартує куплети зі сталі…
А я із чуттів неземних і шалених,
Найбільш сокровенних
Римую у серці акорди кохання,
Щоб піснею стали…
1 січня 2015