Iнтелект

   
Пихатість людям не дає,
Реальність оціняти.
Заперечуєте?Але так є,
Словами нічого виляти.

Пихатість, заздрість дві сестри,
Ніколи не розлучні,
Людину змінюють вони,
Проблеми неминучі.

Стає вона, немов, індик,
Надута і чванлива.
І поступає мов віслюк,
При цьому ще й сварлива.

Їх думка інших не хвилює,
Вона лиш слухає себе.
Словами так маніпулює,
Що сором інколи бере.

В громаді віслюків хватає,
Нажаль їх менше не стає,
Від них нам спокою немає,
І кожен перли видає.

Проблеми нас уже дістали,
Життя не кращає у нас,
Сміятись навіть перестали,
Неначе зупинився час.

Нас за пихатість зневажають,
Таких хватає і у них,
Дружити з нами не бажають,
В громаді гомін не затих.

Пора за розум уже братись,
І навести у домі лад.
Непотрібна нам пихатість,
Бо надоїв уже цей чад.

Щоб на узбіччі не лишились,
І не попали у кювет,
Щоби  з нами спілкувались,
Міняйте, люди, інтелект.

Краще більше посміхайтесь,
Будьте щирими з людьми,
З віслюком не сперечайтесь,
Його краще обійди!