Читаю книгу твого життя…
Сторінкі різні, бува, й на дотик.
І літер –в полі: жита…жита…
Серпом їх зріжу, якщо не проти…
Не буде крові, не буде ран,
Не буде боляче ані трохи…
Очима з’їла би весь роман…
Ти – мить у вічності та епоха!
Прости цікавість мою, прости…
Як дня замало, вночі гортаю
Твоє дитинство, шкільні світи,
Твою сміливість іти по краю…
Твоє кохання… Воно теплом,
Немов магнітом до себе тягне…
На тих сторінках - моє житло,
Там відчуваю таку наснагу!
Живи ще довго!!! Щоб я тебе
Не дочитала… Заснула перша…
Жита у полі з моїх стебел
Ти скосиш вміло… Роман завершиш…
(13.03.16)