Коли на душі дощ іде,
З холодної чорної хмари,
Немає натхнення ніде,
Лишилося щастя примара.
Коли з сліз гірких небокрай,
Коли відвертаються люди,
Бідою хлюпне через край,
Здається, що гірше не буде..
А ні, то наівні думки,
Отримала ніж підло, в спину,
Долоні зіжму в кулаки,
По іншому, просто загину...