I знов на очi навернулася волога

Петр Коваль
Хотілось би продовжити дискусію, але
До шахових вже не вернутись партій,
Було в нас спілкування не стандартним,
Ми не вступали ні до яких партій,
Пили своє, куди там тому божоле.
У чомусь співпадали, а у чомусь ні,
Без скидок на різницю в поколіннях.
Пускали дим в нічне передосіння…
Чи бачив кузню прадіда? Мені
Не довелось. А хату діда вдвох ламали.
Так було треба, очі відвертали,
Коли волога капала з під вій.
Тепер портрет на полірованім граніті,
І спогадів моїх доволі частий рій.
Не вірю, що зустрінемось на тому світі.
Як є, розстав фігури і п’ять грам налий.
Немає там? Візьму з собою, але спочатку
Доживу своє. У цьому світі геть нема порядку,
Але він ось, а той, не знать чи є.