Перевод с украинского.
Зневiра.
Лариса Вировець.
Ковтаю веснянки ранкового гущу,
Ковтаю новини – гіркі, мов гнилиці.
Про що це ти,
душе моя невмируща?
Чом журишся, доле моя блідолиця?
Чи ми розгубили років наших листя,
Їх золото дурно зміняли за безцінь?
В похмурому, сірому, вогкому місці
Зітліло на порох вчорашнє кубельце.
Нам пісня лишилася й рештки мізерні
Надії та віри.
А все ж серед гною
Любов ю свою засівали ми землю..
І пахло війною.
2010р.
Перевод Инны Гавриловой.
Глотаю веснушки восхода в затишье,
глотаю горчащие вести с гнильцою...
О чём это ты
так, душа, суетишься?-
Что тянем судьбину по жизни с ленцою?
Иль мы растеряли года,словно листья,
их золото зряшно на медь разменяли?
И в городе мрачно,и в сером предместье,
и прахом родимые гнёзда в них стали.
Лишь песня осталась с мизе'ром надежды
и веры кусочек среди перегноя.
А мы этот прах засеваем,как прежде,
любовью своею...
но пахнет войною...
09.03.2016г.
Благодарность Светлане Груздевой в редактировании перевода.
http://www.stihi.ru/avtor/gruzdeva