Вечернее солнце, спасибо за день!
Вечернее солнце, за мой покой.
За тех лесов просветленный Эдем
и василек во ржи золотой.
За твой рассвет и за твой зенит,
и за мои обожженные веки.
За то, что завтра моё звенит,
за то, что вчера уснуло навеки.
За небо в небе, за детский смех.
За то, что могу и что не нарушу.
Вечернее солнце, спасибо за всех,
Не осквернивших чистую душу.
За то, что завтра ждет вдохновений.
Непролитой крови и добрых свершений.
Вечернее солнце, спасибо за день
Слова, как молитва, как к Богу ступень.
Вечірнє сонце, дякую за день!
Вечірнє сонце, дякую за день!
Вечірнє сонце, дякую за втому.
За тих лісів просвітлений Едем
і за волошку в житі золотому.
За твій світанок, і за твій зеніт,
і за мої обпечені зеніти.
За те, що завтра хоче зеленіть,
за те, що вчора встигло оддзвеніти.
За небо в небі, за дитячий сміх.
За те, що можу, і за те, що мушу.
Вечірнє сонце, дякую за всіх,
котрі нічим не осквернили душу.
За те, що завтра жде своїх натхнень.
Що десь у світі кров ще не пролито.
Вечірнє сонце, дякую за день,
за цю потребу слова, як молитви.