• • •
Край, де народився, й недалеко наче,
Все ж, долати путь стає що не рік, то важче.
Та мене такеє ще не зупиняє –
Радо поспішаю, бо я знаю, знаю:
Рідний кущ смородини візьме ув обійми –
Ввесь душі неспокій враз із мене вийме
І поповнить радо сил усю нестачу
Ягідками з присмаком літ моїх дитячих.
---