Наплювати мені на флористику.
Я ходитиму на різьбу по металу.
Шліфуватиму свої таланти, набиратимусь нових знань.
Або стану прихильником ікебани.
Завітаю якраз в книгарню.
Житиму по фен-шую, вирізатиму орігамі.
І дізнаюсь таки, "як гартувалася сталь".
Відрізатиму непотрібне, впритул до найменших деталей,
І хоч досвіду в тім - замало - вистачить і старань.
А тим часом у горщику подарована кимось герань
Зацвіла, прихворіла й зав’яла.
Ще принаймі вчені не винайшли,
хоча чесно -давно б уже мали,
Еліксири безсмертя для квітів.
Квітів більше буває жаль.
Бо ж терпіли – як їх зрізали.
Довіряли – як віддавали. Не пручались – коли продавали.
Ім пожити – часу не стало.
Цикл – народження. Цикл – помирань.
Краще квіти кувати з металу.
Який сенс, щоб вони пропадали,
Для отих тимчасових кохань?