Восьма вечора. Приходиш додому.
Стягнеш джинси з однієї ноги.
Знову в стінах своєї барлоги.
Клацнеш світло біля порогу.
На «YouTube» восьминоги роблять ставки футбольної гри.
Щось транслюють спортивні блоги.
Наші знову нічого не можуть. Програють із рахунком"0:3".
Підімаєшся на раз-два-три.
На потріпаній часом софі пригадаєш вчорашню Софі.
Босі ноги по голій підлозі.
Із надвору гавкіт бульдога.
Час на кухню – набратись снаги.
По дорозі додому седвіч з гірчицею -
Спровокований приступ жаги.
Несподіваний порух тривоги.
В холодильнику є коньяк.
Ледь пригнили дві апельсини. Гіркуваті таки на смак.
Більш нічого. Це явно знак.
Чув же якось, казав дивак: «Клин завжди вишибають клином».
Вранці виведеш всі токсини. Твоя зміна - на 8 годину.
Час підстригтись, а то як їжак. В ванній безлад – там тільки так.
Гелі й маски. Якісь кератинові. Купа мотлоху. Навіть лак.
І класичний дизайн на стінах.
Це ще в кого життя рутина?
Ти б задумався. Є ж причини. Замість "ні" говорити "так".
Не забудь, нагодуй папугу.
Бо, насправді, "не Кеша-дурак".