Чимало листів не доходять до адресатів. У блокнотах застарілі адреси і телефони.
Як не дивно –зараз просто людей втрачати.
Хоч і складно і гірко таки помічати -
Як на фронті зникають один за одним цілі батальйони.
Хтось із верху вирішує, що за честь помирати,
В рамках правил й внормованих держзаконів.
А моральність. Яка моральність?
Її ретельно сховали. Десь в глибинах спустошених териконів.
Мчать на північ низки вагонів.
Люди й втома. Втома поміж людьми.
Й не дається взнаки, з якого ти регіону. За кордоном чи за Північним полярним колом –
Залишаємось просто людьми.
І з нагрудних кишень, і з позолочених медальйонів
На нас дивляться минулі й майбутні ми.