У Господі дитям була…
Торкався сонячним промінням,
Втішав, що я тепер не винна...
А навкруги гула імла
Така безжалісна і люта…
Велінням Божим, млою скута
У світлі доброї спокути
Йому лиш вірила, мала.
Гойдали зорі-ліхтарі
Мої світи... Вік, як хвилину,
Пізнала в Господі Єдинім,
Віки складала в скриньку днини..
Сама, не знала самоти –
Бо товариством Божий Син
Для серця був… Ніс у торбині
Мене і сонце, і дощі,
Спекоту літа, сніга груди,
Що висипа`в десь так у грудні
На голі віти і кущі.
Коли ж страхи стискали груди –
Я в Нім ховалася мерщій.
Та не сховаєшься від зла,
І душу виїли печалі.
Господь знав з самого початку:
Міцніше дужого вола,
Все витримає з Ним вона,
Його мала…