А знаєш: я малюватиму твої ранки.
Аквареллю й гуашшю.
Тоді, коли сіро й надворі затяжні зливи.
Частуватиму кавою з філіжанок.
Поміняю друковані літери на курсиви.
Збиратиму в фартух із саду достиглі сливи.
А знаєш: я готуватиму оті всі обіди, сніданки.
Омлети, котлети, варитиму навіть борщі.
Покірно чекатиму заходу й світанку,
Зустрічатиму втому твою на ганку,
Схилятиму голову тихо, засинаючи на плечі.
А знаєш: я поглядом, сміхом, бентежним словом
Не дорікатиму.
Фразу криву не кину.
Берегтиму твій сон. Колискові співатиму.
Малюватиму з тебе для Лувру картини.
Любитиму вірно, наївно й дитинно.
А знаєш: я стану таки космонавтом.
Побачу ввесь Всесвіт в твоїх найрідніших очах.
З тобою торкатимусь дна,
З тобою - на гірськолижні старти.
Ти знаєш, на схилі років тільки б з тобою вмерла.
Я братиму в тебе уроки, як треба в цім світі жити.
І здамся таки - в нас буде достойний бартер.
Коли, я побачу, що ти цього дійсно вартий.