Владимир Самийленко
СОН
перевод с украинского языка ©
Я видел сон, как будто собрались гурьбой
На праздник мы под крышей из соломы,
Мы были не одни — немало меж собой
Мы видели чужих и незнакомых.
И гости вроде бы и не чужие нам,
Но видно было и отличий много —
Как бросились к накрытым праздничным столам,
Забыв поздравить, напролом с порога.
И начался банкет; как хищные волки́
Глотали пищу, чашками гремели,
А мы попрятались от страха в закутки
И тихо "славься" им оттуда пели.
И если кто швырнёт обглоданный кусок,
Как те собаки, сразу мы бросались,
Ловили и, вернувшись обратно в уголок,
Слезами благодарно умывались.
А гости жрали всё, раздутые, как печ,
И, выпучив на нас глаза сурово,
Давай ругать, мы ж молча слушали их речь —
Чужую — как пророческое слово.
И гости говорят: «Мы всех вас на ремни —
Увидите — жестоко покараем!»
А мы им поклонились и покорно говорим:
«От вас и кнут покажется нам раем».
И гости крикнули: «Давайте же нам кнут!
Нам нечем бить вас — быстро на коровник!»
И вот уж наши все за розгами бегут,
Чтоб волю тех гостей скорей исполнить.
И розги принесли и сами все легли,
Как овцы, на заклания подмосток —
Стерпели эту боль, а когда встать смогли,
Всё было красным на полу из досок.
Они же вновь кричат: «Скажите нам теперь
Вы любите ли нас, как Бога, вместе
Не прячете ль в душе каких-нибудь химер
И против нас намерения мести?»
И снова мы в ответ: «Мы любим только вас!
Нет кроме вас у нас другой святыни.»
«Так докажите ж нам, как любите вы нас —
Кнутом секите собственные спины!»
И в честь гостей устроили мы бой,
И в драке бестолковой, очевидно,
Мы бились, резались, дрались между собой,
И брату брат плевал в глаза бесстыдно.
А кто-то сам себе давал леща в лицо
И палкой бил по голове хохлатой
И так смешили дружно заезжих подлецов,
Что ржали гости над несчастной хатой.
И снилось мне: мы Мать поволокли
Кто за косу, а кто за ноги зверем,
Одежду рвали, били, подожгли —
Аж кости у несчастной захрустели.
Раздался крик зловещий смерти в унисон,
В ручьях кровавых голова седая —
И тут проснулся я, но этот страшный сон
И наяву меня не покидает.
август 1893
24.02.2016
Сон
Я бачив сон, немов зібрались ми гуртом,
Щоб справити велике свято;
Багато нас самих сиділо за столом,
І ще прийшло гостей багато.
І гості ті були неначе й не чужі,
Але було й одміну знати,
Як кинулись вони прожогом до їжі,
Забувши нас і привітати.
І бенкет розпочавсь; як хижі ті вовки,
Глитали гості нашу страву,
А ми сховалися в далекії кутки
І відтіль їм співали славу.
І як хто з них шпурне обгризений шматок,
Ми кидались, як ті собаки,
Ловили, хто пійма, й, вернувшися в куток,
Слізьми вмивалися з подяки.
А гості жерли все; роздулися, як піч,
І, страшно вирячивши очі,
Нас лаять почали, ми ж слухали ту річ,
Як слухають слова пророчі.
І кажуть гості нам: "Ми бити вас прийшли,
Чи хочете - ми вас скараєм?"
А ми вклонилися і смирно відрекли:
"Від вас батіг нам буде раєм".
І гості крикнули: "Давайте ж нам батіг,
Бо в нас немає чим вас бити".
І миттю кожен з нас по батога побіг,
Щоб волю тих гостей чинити.
І пуги принесли, і полягли самі,
Немов на тирлі тії вівці.
Та й кару прийняли, а як устали ми,
Було червоно на долівці.
Вони ж гукнули знов: "Скажіть ви нам тепер,
Чи нас ви любите як Бога?
Чи не ховаєте в душі яких химер
Та проти нас заміру злого?"
І знов ми відрекли: "Ми любим тільки вас!
Нема в нас іншої святині".
"Так доведіть же нам, як любите ви нас,
І покажіть на власній спині!"
Тоді на честь гостям звірями стали ми
Й змішалися в безладній січі:
Ми бились, різались, топтались чобітьми,
І брату брат плював у вічі,
А інший сам собі давав ляща в лице
І смикав голову чубату,
А гості тішились та, дивлячись на це,
Аж реготали на всю хату.
І снилося мені: ми Матір волікли,
Хто за косу, а хто за ноги,
Зривали одіж їй, і били, і товкли,
Аж кості хрускали в небоги.
І стався дикий крик, пекельний, навісний...
Враз бризнули струмки криваві...
Тут кинувсь я від сну, але той сон страшний
Мене не кидає й на яві.
У серпні 1893