Йдемо по котики вербов
(http://www.stihi.ru/2016/02/22/12937)
Людмила Юферова
------------------------------
Стихає день від галасу проблем,
Які товклися в людях невгамовно…
І тільки вітер збудженим конем
Рве простирадла з білої бавовни.
У порцеляну змерзлася вода,
Блищить, як люстро, річки серцевина.
Як швидко сонце промені склада
У сагайдак з червоної ряднини.
Повзуть дими рожево-запашні
У сутінки імлисто-вечорові…
А ми, такі веселі і смішні,
Йдемо удвох по котики вербові
************************************
Уставший день стихает за окном,
Проблемы спят, не бередят нас боле.
И только ветер бешенным конём
Рвёт простыню на белоснежном поле.
Фарфором хрупким кажется нам лёд,
Блестит зеркально речки сердцевина.
Как быстро солнце в свой колчан кладёт
Последние лучи - в червонную ряднину.
Ползут дымов душистые цветы ,
Вплетясь во мглу вечернюю пугливо.
А мы так веселы , мы так смешны,
Идя вдвоём за котиками ивы.