перевод с украинского
Оригинал Натали Бугаре:
http://www.stihi.ru/2012/02/12/604
Сивий мiсяць очиська мружить,
зазира у віконце тихо.
Жовтий лист впав мені на груди,
жовтиій лист, ніби жовте лихо...
В небі зорі кружляють в танці
між хмарок, беручись за руки.
Так щоночі і лише вранці
завмирають ці ніжні звуки.
Жовтий лист, наче промінь сонця:
серед літа шматочок суму.
Залетів у моє віконце
поцілунком осіннім в думу.
На скривавлене серце моє
не наліплю його, як пластир.
Добре птахам, якщо їх двоє,
в парі бути-велике щастя.
Полетіла голубка в вирій,
залишила дітей зозуля.
І навколо весь світ став сірий
цього болю заледь знесу я.
Рветься в серці струна вогняна
Діти мої, пробачте неню...
Я при зустрічі, наче пьяна,
як ступаю на рідну землю.
Моя доля мене стрічала -
не її обирала серцем,
не її цілий вік кувала:
надто в ній гіркоти и перцю.
Відїзжають голубки наші,
як зозулі летять по світу.
Схаменіться, ми не пропащі!
Україно, ми твої діти!
Кожна мати плекає мрію,
щоби діточки жили краще
Та вбиває життя надію
і в бою за майбутнє наше
ми одні. Стоїмо в окопах
і грудьми прикриваєм рідних.
По росіям та по європам
ємігранток багато бідних
Полишили шматочок серця
дома ми, щоб охороняло
наших діток. Повним відерцем
щоб життя для кровинок стало...
Плаче син і гукає маму.
Дочці ні з ким поговорити
есемески ятрять лиш рану-
як же тяжко в розлуці жити!
Як же тяжко писати кров"ю
дні топтати, як ніжні квіти,
присилати гроші... з любов"ю
і шептати: "Пробачте, діти..."
перевод
Сивый месяц, что в небе мглистом,
засмотрелся в окошко молча.
Жёлтый лист мне на грудь спустился,
как письмо, что беду пророчит.
Звёзды кружатся в танце будто,
взявшись за руки между тучек.
Еженощно и рано утром
замирают они в созвучьях.
Жёлтый лист, словно промельк солнца,
на кольце паутины виснет,
залетел мотыльком в оконце –
поцелуем осенним в мысли…
Моё сердце кровит, живое,
не прилепишь тот лист, как пластырь.
Хорошо птицам, коль их двое,
в паре быть - завсегда есть счастье.
Улетела голубка к югу,
побросала детей кукушка...
Пеплом свет застилает вьюга,
обесценилась жизнь-полушка.
Сердце стонет струною рваной,
А душе я своей не внемлю.
Становлюсь я как будто пьяной,
на родную ступая землю.
Не такой я судьбы желала,
не её выбирала сердцем,
не её целый век ковала,
чтобы выжглось нутро, как перцем.
Уезжают голубки наши,
как кукушки, летят по свету.
Не считайте нас за пропащих!
Украина, твои мы дети!
Мать любая мечту лелеет,
чтобы деткам жилось спокойней,
даже жизни не пожалеет
и душой ненавидит войны!..
Вздрогнул мир...мы одни в окопах
прикрываем родных собою:
по россиям и по европам
эмигрантки с пустой сумою.
оторвали кусочек сердца
от себя,чтобы дом хранило,
чтобы полное вкрай ведерце
для кровиночек счастья было.
Как скучает сынок без мамы,
плачет дочка, сама взрослея.
Эсэмэски, как соль на раны...
От разлуки душа немеет.
Как же тяжко писать их кровью,
дни топтать, как цветы в расцвете...
деньги слать, подписав.." с любовью.."
и молиться:"Простите, дети!..."
20.02.2016г.