***
Вечірнє сонце, дякую за день!
Вечірнє сонце, дякую за втому.
За тих лісів просвітлений Едем
і за волошку в житі золотому.
За твій світанок і за твій зеніт,
і за мої обпечені зеніти.
За те, що завтра хоче зеленіть,
за те, що вчора встигло одзвеніти.
За небо в небі, за дитячий сміх.
За те, що можу, і за те, що мушу.
Вечірнє сонце, дякую за всіх,
котрі нічим не осквернили душу.
За те, що завтра жде твоїх натхнень.
Що десь у світі кров ще не пролита.
Вечірнє сонце, дякую за день,
за цю потребу слова, як молитви.
***
Спасибо, солнце. За ушедший день
благодарю. За тихую усталость.
За просветлённый тех лесов Эдем,
за василёк во ржи, простую малость.
За твой рассвет, за жаркий твой зенит,
за опалённые мои зениты.
За то, что в завтра нас влечёт, манИт,
что, отзвенев вчера, сегодня не забыто.
За небо в небе и за детский смех.
За то, ЧТО я должна, ЧТО не нарушу.
И я тебя благодарю за всех,
которые не осквернили душу.
За то, что завтра вдохновений ждёт.
Что где-то в мире кровь ещё не льётся.
За день, за свет, поэзии полёт -
благодарю тебя, святое солнце.