Є хмари, є небо...
Є світло кохання!
Є мир почуттів
і добро сподіваь...
Що?
То не для тебе?
Так...
То не для тебе,
бажаєш зажури,
у пастки капкан
зіжмакавши слово...
Обкусані пальці,
гризоти нудота,
зкривавлені більма,
у вухах — тамтам.
В швах гуглиш любого,
регочеш та крячеш,
хверцюєш,
хверцюєш,
хверцюєш
в дрантя.
Нечуло живеш,
як дірява простирка,
страхіття товчеш
у дурмані життя...
Дурбило, почуй!
Соловейко співа...
Та то не для тебе...
Та то не для тебе...
Митарства тобі,
й...
Пустельги хряпоття.