Зібрались на Олімпі якось
Зевес і з богів дехто ще,
Щоб розсудити скарги всякі,
Найперш такі, що аж пече.
Найголосніш волала Гера
І в пику Зевсові товкла,
Немов розлючена Мегера
Червоного шматочок скла,
Яким Гермес злодійкуватий
Їй у намисті замінив
Усі рубіни і гранати так,
Щоб ніхто й не розрізнив.
Зевес за блискавку вхопився,
Щоб злодіяку спопелить,
Та трохи все-таки барився
І втратив підходящу мить.
До того ж чув він, що Піфія
Комусь варнякала чутки,
Буцім якась спектроскопія
Все розрізняє залюбки!
Гермеса він узяв за руку
І наказав мерщій злітать
У Київ, де оту науку
Вже починали розвивать.
І вірив Зевс, що ту проблему,
Як розрізнять каміння й скло
Учені із ІГФМ-у
Здолають, що б там не було!
Помчав Гермес, мов блискавиця
З Олімпу- ген, до круч Дніпра,
Де українськая столиця,
Де нині березня пора.
Діставсь до Академмістечка,
Адресу пильно прочитав,
Та увійти не міг статечно,
Бо ще перепустки не мав.
Він у вікно очима глипнув
І трохи з радощів не схлипнув,
Бо там уздрів усіх разом –
Учених тих спектроскопістів,
Які якраз зібрались їсти
І посідали за столом.
Побачивши когось назовні
Спочатку сполотніли всі,
Пляшки сховали (ті, що повні)
І бовкнув хтось: «та запросіть!».
Гермес, як випив добру чару,
Сальцем та хлібом закусив,
Зізнавсь у всьому незабаром
І допомоги попросив.
Недовго радилось козацтво,
Почухали чуби (хто мав),
І, щоб почать з Олімпом братство,
Найстарший запропонував:
Послати Гері гарну низку
З каміння справжнього (не скла!)
З відомих всім копалень Кримських,
Щоб задоволена була –
Дарунком в славний День Жіноцтва
Богиням і жінкам земним
Від чоловіцтва й парубоцтва
І всіх, хто п’є горілку з ним.
Гермес злетів у небо синє
Та в Київ досі не вертав –
Поніс дарунок тій богині,
А може іншій десь продав?
Київ, 1981