Відпочинь, моя старенька мамо,
Від турбот й нездійсненних надій.
Розпочався день для тебе рано,
Щоб не чути свій душевний біль.
Скільки сліз невиплаканих в тебе,
Скільки всього скрито від очей –
За дітей молила ти до неба,
Щоб повагу мали у людей.
Довгий шлях твій у життєвім полі;
Сили стало пережити все,
Що судилось для твоєї долі –
Пам’ять серця, звісно, це несе.
Промайнули молодості весни,
Літо щастя в домі у сім’ї,
Барви осіні журбу принесли,
Та нема самотньості зими.
Розлетілись діти по усюдах.
Добре слово шле онук в листах.
То ж живи, щоб бачити, ким буде
Твій єдиний золотавий птах.
Більше зморшок на чолі зів’яне,
Ти красунею була і є.
Голова нехай біліше стане,
Краще тебе в світі – не знайдеш!
25.11.2000