* * * (ar tevi...)
ar tevi es lasiiju kastanjus
rudens truudoshaas milziigaas lapaas
un rudens bij nosalis un kluss
kaa atvests no dienvidiem papuass
bij slapjsh un mazliet dreegns un auksts
ar maakoni lielu un zilu
un peekshnji man likaas: tu esi man draugs
un ka es... tevi mazliet miilu
tev bij taadas rokas nosalushas
un tu runaaji visaadus jokus
un debesis bij zilas, zemas un pushas
paar mums abiem kastanjkokos
es neteicu nekaa, bij kastanji skaistumaa
jau no beerniibas apbriinoti
teikt vai neteikt, ka еs tevi... nu jaa
un varbuut pat ljoti
/ Imants Ziedonis/
* * *(з тобою...)
я з тобою збирав каштани
в осінньому листі що пахло тлінням
мерзла осінь й ховалась в тумані
як папуас привезений з півдня
було холодно сиро та мокро
синя хмара до небокраю
й раптом здалося: ти мені друг
і що я… тебе трішки кохаю
руки твої були геть холодні
ти ж посміхалася жартувала
синєє небо нависло й зітхання
за нас обох старого каштана.
мовчав я. каштани з дитинства
вражали красою мене мій друже
сказати чи ні, що я тебе…ну
й мабуть навіть дуже
Илюстрация моеї картини "Осінній день"