http://www.stihi.ru/2003/06/22-700
З будь – яким візаві та апріорі –
під чарку весело і з сумом у очах –
казала я, що я жалію зорі
І горобця в бузкових у кущах,
що чую чіткий крок конквістадорів
зі шкурами тиранів на плечах,
що кущ бузковий бачу добре, котрий
від засухи шаленої зачах,
заграву бачу, не зорю, пожарів,
І горобця у вбивці пазурах,
а в глибині двірцевих кулуарів
готує бунт підпільний падишах,
що видається іншим за парканом
вид навколИшній, до якого звик,
що сонце переспілим баклажаном…
Не слухайте. Тіпун на мій язик.