Яка я щаслива людина;
Бо не хворіє родина,
Що діти радібть дням новим,
Що ми не ховаємо мови.
Країна моя незалежна,
Де посмішка доньки безмежна,
Де люди завжди допогой
Замінять мені руки й ноги.
Чужинець раптово став братом
З обіймами,не з автоматом.
Які ж у нас люди чудові-
Намиста в дівчат кольорові,
Вбрання,вишиванки-картини
І лагідні руки дитини.
А хлопці? То гордість народу!
Козацька є сила і врода,
Затьмарює,в наш час, лиш проза
- Це матінку,кожного,сльози.
Щоб тепло було її сину.
Матусь бережіть і країну!