Гірське населення Ворохта,
Ліси ростуть у ній густі,
І гори височіють навкруги,
Впираються у небо голубе.
Проїдемось канатною на гору,
Із висоти чудово видно всю її.
По низу розбудована гуцульськими хатами,
Звеличують турбази й санаторії.
А он трампліни на Авангарді УКРАЇНИ,
Бо це є знак села туризму й спорту.
І річка Прут тече між ними,
Стрімкими берегами промиває скали.
Крута прокладена дорога залізниці,
Голуба Рута проїзджа по ній.
Як загуде на всі Карпати,
Відлуння в гори полетить.
Дві церкви поглядають на Ворохту,
Дзвіниці дзвонять на горбочку.
І закликають всіх до молитви,
В їхні світлиці БОЖІЇ, святі.
Завод гудить, працює там народ сільський,
Багатство лісове в нім обробляє.
Вдихаєм чисте лісове повітря,
Закохані гуцульським краєм.
І для розваг знаходимо ми також час,
Повідкривалися кафе,колиби й ресторани.
Стежки відкриті всі для нас,
До Чорногірського хребта, а чи в Горгани.
А там Говерла височіє в далені
Струмок Прутець з під неї витікає
І збілбшується у кришталеву річку Прут,
Яка тече Ворохтою,а потім у Дунай впадає.
В Карпатський заповідник ми прийдем,
В густих лісах,та крижаних озерах.
Душевний спокій в горах ми знайдем,
Цілющу воду начерпаємо в джерелах.
2001 рік березень
Автор: Oksana Mosoruk
Друковано в альбом:
Соціальна мережа Прикарпаття "Ворохта"