Образа чорной хмарой підійшла
І всі думки, всі почуття накрила.
Побачила тоді яка була
В мені ще непокірна темна сила.
Недобре стало, та невже це я?
Від розпачу перехопило подих…
В один момент духовність вся моя
Змінилася на превеликий подив.
А далі що?.. А далі ріки сліз…
Прости мене прошу, мій любий Боже!
Ти всі роки мене тримав і ніс,
Та милості в житті невпинно множив.
Не знала я, якою можу бути,
Що зрадити так виявилось просто…
Але себе побачити й почути
Потрібно було все ж в духовнім зрості.
Гірке коріння ще в мені жило,
А я його ніяк не помічала.
Поки Твоя любов, Твоє тепло
Цей жах у всій «красі» не показали.
Пробач мене, Господь, і сліпоту
Зціляй, щоб я надалі була зрячой.
Щоб істину засвоїла просту
Блаженна та людина, котра плаче.
Блаженна не от сліз, от каяття,
Коли в Твоїх долонях дух зломився.
А на усе оновлене життя
Потік рясної благодаті злився.