Чому так сльози ллються із очей
І серце в камінь, болісно, скувало?
О! Скільки, ще, не спать мені ночей?
Туги, такої, зроду, ще, не знала!
Ще не давав Господь так сумувать
І за Вкраїну любу так страждати...
За що повинні діти помирать
Своїх батьків, навіки, залишати?
Від чого, так, душа моя щемить?
Хто, хлопці, дав вам в руки автомати...
Ви почали, от тільки но, любить -
Життя, невинно, змушені втрачати.
Чому у грудях ріже, мов ножем?
Лиха година, лютая, спіткала...
Моя країна безлічі проблем,
Біди і горя, мук людських зазнала.