Рiдна Ненька Україна,
Ти ж була колись єдина.
Був достаток в кожнiй хатi,
I були ми всi багатi.
Сiли в Радi олiгархи,
I тепер вони монархи.
Обiкрали всiх магнати,
Розкажiть, хто ж ваша мати?
Чому ж вас вона навчила?
В кого грошi, в того сила?
Грошi вивели в офшори,
I втечете за кордони.
Як же людям в свiтi жити?
На життя як заробити?
Промисловiсть де в краiнi?
Навкруги однi руiни.
Зачинили рiднi хати,
Пiшли в свiт батракувати.
Ой, ви, сестри мої милi,
В наймах станете ви сивi.
Покорились своїй долi,
Яж же тяжко у неволi.
Вдома дiти i онуки,
Розставання та розлуки.
Душа стогне,душа плаче,
А палач на кiстках скаче.
Славнозвiстнi депутати,
Мужикiв гнали в солдати.
Краще б тi дегенерати,
Пiшли самi воювати.
I щоб там на полi бранi?
Свинi згинули поганi.
Ой же, мамочко, дивись,
Полетiв снаряд кудись.
А в парку мати з дитям,
Лежать мертвi,- кат, затям...
Не уникнеш Божой кари,
Тебе жде гiрка розправа.
Подивись, скiльки калiк,
Як же жити їм свiй вiк.
Як же хлiб їм добувати?
Дайте вiдповiдь, магнати.
Їх терпiти нема мОчi,
КлюЕ ворон яснi очi.
На Донбасi сплош руїни,
Що ж зробили з України?
Ворони зiбрались в Радi?
I скубуть чуби лахматi.
Злетiв вожак, кличе зграю,
Їм не видно кiнця-краю.
Або ж родич, або ж кум,
Чи вiзьметесь ви за ум?
Днiпро сильний i могучий,
Летить зграя в рiчку з кручi.
Хвиля зграю накриваЕ,
Пiд собою всiх ховаЕ.
Матiр Божа, помолись,
Сыну свому поклонись.
Не щемiло щоб серденько,
Хай розквiтне наша Ненька.
Щоб було де працювати,
Щоб вернулись ми до хати.
Працювали щоб заводи,
Пiшли в море пароходи.
Не бур'ян в полi, пшениця,
Буде рясно колоситься.
Дiти родяться щасливi,
Будем знову ми Единi.
Хай здiйсниться, буде так,
ЗатанцюЕмо гопак.
ЗаспiваЕмо пiсень,
Нiч мине, настане день.