Присвячується моїй сестрі і її чоловікові
Припадаєш губами до ніжної її шиї,
обціловуєш її пальці й тугі її груди,
стискаєш гарячу її і тремтячу в обіймах,
впиваєшся в солодкі її губи,
що соком течуть, мов липневії вишні...
І від соку того з глузду їде твоя чоловіча напруга,
І ти божеволієш іще більше
від своєї Таіс, Лукреції, Лоліт чи може Гертруди...
Між іншим,
ким вона є для тебе ?
Чи було тобі з кимось колись ліпше ?
Чи була солодшою інша чиясь отрута ?
Ти не знаєш цього, бо для тебе нема інших!
Тільки вона.
Ось ти дивишся, як з насолодою
вона п'є какао з лавандовим молоком,
як їсть з апетитом звичайну собі яєшню,
а тоді знов стрибає до тебе під ковдру
і ти знов потопаєш в вологих очах-черешнях...
А вона ж лащиться так, немов березневая кішка,
мов ніколи раніше не відчувала ніжність...
І тобі від того так добре,
і ти здатен на все, аби вона завжди була поруч,
щоби знову і знову відчувать оксамит її стегон,
торкатись шкіри її, немов коштовного шовку...
Ні, ти її не відпустиш! Вона - довіку твоя здобич!
І ти будеш пити її пристрасть
з ночі до ранку і з ранку до ночі,
тільки-но поглядом запитає: "Чи хочеш мене ?"
і в ту ж мить ти вже знаєш : "Так, хочу!"
- Скільки ви вже разом, років зо двадцять чи може більше ?
- Не знаю, здається, що майже вічність...
- І ти всі оці роки кохаєш її одну ?
- Так. Але не просто кохаю - я заради неї живу.