Місто Остер Чернігівської області славне на літературні традиції та розвиток мистецтва. Саме тут народилися та творили остряни які внесли свій значний внесок в розвиток словянської культури.А це М.Констатинович,М. Олександрович,Г. Чупринка, М.Сеспель (Кузьмін)В.Бичко-Білова,А.Коваль,Ю.Збанацький,В.Нагорський ( Нефелін),В.Чухліб,Н.Буняк,В.Синкевич,Н.Околітенко,П.Куценко О.РозумнаМ.Холодний,Кузьма Руденко,Б.Костинський,Т.Гончарова,В.Васюк,Е.Шуляк. А краєвиди міста Остер надихали на творчість І.Сошенко товариша Т.Шевченка,І.Рашевсьокого,С.Пимоненка,Т.Яблонської,родина Оійників та їхні друзі з Києва,родина Бурих,родина Юші, Сергій Поярков та Сергій Дробязко,чудові фотохудожники В.Липницкий,Г.Чирик,В.Чирик,В.Щербань та багато інших.Місто Остер завжди був полієтнічним містом,тут шанували всі мови та культури багатьох народів.
В цьому нарисі хотів би познайомити читачів на правах одного істориків літератури рідного краю, та одного з найдавнішої плеяди письменників творчих людей міста до якої вхоили Кузьма Руденко,Микола Холодний,Микола Русо,ВАлентина Васюк,з новою збіркою літературної групи "Остерсьі весни"
книгою збіркою сучасної літератури міста "Остерські весни " Кн.2.Я не професійний критик,але добрий надихаючий на творчість, аналіз спробую зробити для україномовних читачів СТИХИ.Ру.До речі половина групи "Остерські весни" є авторами СТИХИ.РУ.
Хотів би розпочати з літературного доробку вміщеного в книзі остерською поєтесою Людмилою Садовою,надхненником та гнератором всіх мудрих ідей групи" Остерські весни".
ЛЮДМИЛА САДОВА народилася в місті Остер, друкувалася в періодичній прессі Чернігівщини. Дебютувала першою збіркою "На перекаті" (2008) В 2014 році твори Людмили Садової увійшли до щоквартального збірника "Літературний Чернігів" Акварелі Людмили Садової завжди прикрашают наші заходи.Але в другій книзі вона знову постала перед читачами,як чудовий автор, з довершеною прекрасною мудрою та почальною жіночою лірикою, та чудовими пейзажними віршами.
Все навкруги живе, живе,
Все дихає, все дивиться і чує.
Дерева, квіти, трави - все росте,
Чарівністю підкорює, милує.
( із вірша "Все навкруги")
Теплі материнські слова обгортають любовю та свіжим подихом з ії літературної збірки. І напаки Людмила Садова не витримує у вірші "Був ранок звичайний!" і закликає всіх берегти свій край.
Прости ж ,Боже , грішних і розум додай,
Щоб край свій лелечий, плекали мов рай...
Вірш "Чорнобильський Спас" - це слова подяки ліквідаторам аварії на Чорнобильській АС, що вберегли людство від страшної катастрофи.
"Це Божа людська спасенна рать,
Від горя та болю ішла рятувать."
Серед її чудових поєзій російською мовою вражає своєю пейзажністю та образним сприйняттям вірш "Тиха гавань"
Синь небес чуть с зелёным отливом
В вперемешку с лазурью бугров
В ожидании томящем тревожном
Мысль о вечном толкует без слов..
Перекликається з творчістю, Людмили Садової і творчість учительки української мови, яку я знаю з свого дитинства Уляни Даниленко.
Це поезія відвертих думок, та вікритого мудрого сприйняття притаманного пізньому романтизму.Вірші Уляни Даниленко віють неперевершеною закоханістю в українську мову та літературу. А їй поетеса присвятила все свое життя і віддала шмат свого здоровя. Можливо її твори ніколи не потраплять в підручники та до програм, але як заразки добротної літератури рідного краю вони стануть у нагоді завжди.Вона пише про життя, лірику про сприняття світу,а значить про всіх нас.
УЛЯНА ДАНИЛЕНКО народилася в селі Хрещатому Олишівського ( тепер Козелецького району Чернгівської області в селянській родині.Батько загинув на фронті в останні дні війни.Після школи працювала в газеті "Голос колгоспника" з дуже авторитетними на той час письменниками А.Сочівцем,Б.Наріжним,І.Куштенко,В.Дроздом.Отже пройшла добру школу не тільки корректора але й сількора. В 1970 році закінчила Ніжинський державний педагогічний інститут ім.М.В.Гоголя. З 1972 року по теперішній час працює в Остерській гімназії.Уляна Даниленко "Відмінник освіти України" талановита вчителька української мови,дописувач багатьох газет та журналів.Уляна Даниленко в своїй чудовій романтичнй ліриці,якісно художньо оформленій, зізнається в любові до міста Остер, яке за багато років стало для неї рідним.
На горі в розмаїтті садів,
Над бездонною синню озер
Майже тисячу літ,наче велет стоїть
Старовинний наш рідний Остер.
( із вірша "Рідне місто моє")
Прочитавши повністю цей вірш, відчуваєш, що це неначе продовження знаменитого вірша "Чи були ви у нас на Десні" Миколи Улізька.
У віршах "Ріко мого серця" "Осіння краса", "Осінь" "Смуток верби" Уляна Даниленко виступає як чудовий пейзажний лірик.
Вігукнись природо,
Рятівнице люба,
Візьми мою вроду,
Верни мені дуба"
Довершеною за змістом, є жіноча лірична поєзія Уляни Родіонівни у віршах "Наречена","Матері" "Полин долі" "Щастя їх не обминуло" "Бабусини крила",По собі знаю учитель не може не писати патріотичних віршів.Уляні Даниленко також болить за український народ та його історичні драми та біди,особливо за молодь, та становище ветеранів.Як приклад вона виступає патріотичним текстом "Ми діти війни".
Нас немало ще є. Ми діти війни.
Такий статус дала нам країна.
МИ - дочки слухняні і вірні сини,
І ненька одна - Україна.
Знайомлячись з творчістю Уляни Даниленко, розумієш значення книжки "Остерські весни" , яі хоч у осіння роки, але дали можливівсть розкритись творчому таланту,чудової авторки. Щоро дякуємо Уляно Радіонівно,за щиру учительську працю та служінню ураїнської культури.
Здоровя, нових творчих здобутків та нових гарних віршів.
В збірку увішли поетичні тексти, ще одієї учительки української мови Остерської гімназії Валенитина Жерибор.ДОвгі роки викладання в школі заставили ї її заговорити поєтичними рядками.Її твори це тверезій учительський погляд на життя. Вірші добрі,теплі,віють свіжістю спілкування учительки і дітей,представлена родинна жіноча поєзія. Відчуваеться безмежна любов до природи та людей.
ВАЛЕНТИНА ПИМОНІВНА ЖЕРИБОР народилася в славному задесенькому селі Соколівка Закінчила Морівську середню школу та Ніжинський державний педагогічний інститут ім.М.В. Гоголя. по спеціальності філологія. Педагогічну карєру розпочала в Крехаївській восьмирічній школі. А з 1980року працює в Остерській гімназії. В цьому начальному закладі вона створила дитяче літературне обєднання "Первоцвіт". Творчість Валентини Жерибор, це літопис життя та його сприйняття, літопис її любові до української мови, людей, ліричний гімн Природі. Вона як ластівка несе нам своїми текстами віру в молоде покоління народу України.
Кожна дитина- це сонця
Теплий, легкий промінець,
Радо прийми його в себе-
І сяйвом зігріє він безліч сердець.
Ромаитична лірика, як гімн Природі лунає в віршах "Природа - твій друг" "Дарунок природи".Любов до української мови та культури чудово висловлена в вірші "Мамина мова" "Калинова мова".
"Співаюд пісеньдку свою і я
Про те, як рідний край любити.
Цю пісеньку мені подарувала матінка моя,
І все життя я буду нею дорожити.
( із вірша "Мамина мова")
Цікаве поєднання роздумів на природі та філосфські думки про життя простої української жінки в вірші "Наступність" .Поста українська вчительська мова,нешкодить, а вона тільки наближає думки до читача.Не будемо забувати, що авторка все життя працює з дітьми.
Дебютував своєю філософською лірикою та невеликими мініатюрами в "Остерських веснах" молодий поєт Каланіченко Максим.
МАКСИМ КАЛІНІЧЕНКО народився в Донецьку.Закінчив гімназію Кіровського району та Донецький Технічний Університет.Він інженер-електрик.Максим Калініченк пише російькою мовою і він прикрасив своїми творами російсько-мовний блок збірки "Остерські весни" (Кн.ІІ)Поєзія донеччанина який став острянином вражає впершу чергу реальністю та наближеністю до нашого трагічного часу.Шукаючи свій світ, він розуміє в своїх віршах, що більше йогне знайде і потрібно будувати інший. Максим шукає як і вся молодь образність і знаходить її в осіньому садку.
Вспомнит тот листик,как жёг его свет,
Вспомнит как ветри кричали...
Вспомнит и то, что его больше гет,
В мире где много печали.
( із вірша "В осеннем саду")
Філософські роздуми Максим Каланіченка, чудово проглядаються в віршах
"Мгновение","Мечта""Тайна слова".
Когда нобудь.возможно, сквозь вереницу лет,
Он вновь возмёт тот листик и, прочитав секрет,
Легонько улыбнётся затейливым словом-
И мысль унесётся туда, где был он сам.
(із вірша "Тайна слова")
Немов букет свіжих весняних квітів прикрасили книгу "Остерські весни" творчі надбання Оксани Олійник, Ірини Смовської ( Щукіної) та Віолетти Войніловської. Нас всіх приемно вразили їхні твори,які зовсім не схожі на твори дебютантів.Прискіпливийй читач не назове їх довершеними, але те що їх твори заслуговують на повагу та шану і прикрасили нашу збірку, не викликає ніякого сумніву.Чудова непідкупна лірика,мудрі та космічні філософські роздуми.Приємно, що їх твори увійши в збірку та розширили ї творчий діапазон, приємно, що ці автори обєдналися з групою "Остерські весни".
Частину думок та переживаь своє душі відкрила нам талатовита учителька української мови Остерської школи №2 Смовська ( Щукіна) Ірина.
СМОВСЬКА Ірина народилася в м.Остер. Закінчила Остерську середню школу №1 та філологічний факультет Ніжинського державного педагогічного Університету ім. М.В. Гоголя. Трудову діяльність почала в Козелецькій ЗОШ№3. Вже багато років працює вчителькою україської мови та літератури в Остерській ЗОШ№2 . Вважає поєзію тим помічником,що допомогає побачити щось прекрасне в нашому житті. В своїх віршах, вона щиро розкрила свої думки та переживання,свої емоції,а це дуже чудово для самоутвердження.Ми всі відчули в її творах тепло душі, небайдуже серце та людську доброту. В віршах "Мама" "нас хвилює согодні буденне" "Україні" "Поєт" , а особливо "Людина починаеться з любові" вона творчо висловила свій погляд на життя та переживання за людей. Як на мене вірші "Мама" та " Людина починається з любові" гоорять нам що талант та літературний потенціал закладений дуже великий.
" В травні, коли квітне вся земля,
Коли вбирається у пишні шати,
Ми МАТЕРІ благословляємо ім"я.
Бо що, святіше є за слово мати!?".
( із вірша "Мама")
Вірши "Людина починається з любові" є дороговказом нам усім.Бо всім нам не вистачає любові та тепла рідних, близьких, друзів, тепла один від оного.Тільки любов здолає кризу в стосунках між людьми, народами та війну.
"Лише любов допомогає жити,
Підкорює ерця, полонить час.
Я вам бажаю, так життя прожити,
Щоб ви любили і любили вас!"
( із вірша "Людина починається з любові")
Ми дякуємо їй щиро, за те, що вона познайомила громадскість міста Остер та Ченрнігівщини. Сміливість та творчий потенціал заслуговують на повагу та шану. А здолана соромливість, це крок до самоутвердження та самовдосконалення.
Сидів на презентації книжки та милувався, як читала своївірші Оксана Олійник.Вона новий член нашого обєднання і своєю відвертою поєтичною творчістю також прикрасила книгу.ЇЇ ліричні вірші та мініатюри в стилі японської поєзії - хайку та сенрю(іронічного хайку) роблять її творчість багатогранною, мудрою, та ліричною. Варто сказати що вона пише недавно і ще не виписалася. Почала писати після народження другої донечки.
ОЛІЙНИК ОКСАНА народилася на Дніпропетровщині. Закінчила Київський національний університет ім. Тараса Шевченка. Вийшла заміж за острянина. Прцює викладачем соціології, провідних київських вузів.Вірші пише недавно,пробує писати прозу.Лірика та патріотизм, линуть в неї із душі і зігріваються її серцем. Дуже дякуємо Директору Остерської бібліотеки для дорослих Баран Катерині Іванівні, що познайомила нас з чудовою людиною, яка пише гарні вірші,і є один недолік що не дає їй самоутведитися,вона не вважає себе поєтесою в класичному розумінні цього слова.Якщо вже пані Оксано сказали "А"- стали писати, то скажіть і відчуйте "Б".Я багато читав хоку та хайку на порталі СТИХИ.РУ. є декілька гарних майстрів цього стилю. І хочи стверджувати, що принаймі в Оксани виходить не гірше, а можливо й краще.
В її красичній ліриці мені сподобався вірш " Пешка" написаний російською мовою.
Служила чесно,не спеша,
И за чинами не гналась.
Распахнутой была душа.
Играла чёрных не боясь!."
( із вірша "Пешка")
Мені автору на очах якого, вже пройшло три революційні ситуації в Україні,до душі припав патріотичний вірш Оксани Олійник "Смак свободи".Ці рядки про наше з нею покоління 80-90-х минулого століття, на перепутті двох ідеологічних форм життя.
"Мені відомий смак свободи.
Хто спробуав її хоч раз,
Той памятає повсякчас,
Що воля й гіність є в народу."
( із вірша "Смак свободи")
Як завжди, порадував добірними "Мудросміхами", добрим дотепним гумором,відомий на Чернігівщині гуморист та поєт,місцевий музикант та композитор Микола Руско.Мудрості в його "Мудросміхах" не менше ніж в японських хоку та хайку.Дотепний гумор Миколи Анрійовича давно подобається читачам.Жалко тільки, що він перйшов до скорочених форм.І не друкує сюжетні гуморески.
РУСКО МИКОЛА АНДРІЙОВИЧ народився на Вороніжчині ( Росія).В той же рік батьки переїхали до села Коропє. Микола Андрієвич закінчив Карпилівську середню школу.Курси баяніств,в Чернігівському музичному училищі,служив у прикордонних військах СРСР.з 1970- го року працює в музичній школі.Багато років прорацював її директором.Видав деклька книжок гумору та своїх пісень. Шанована людина на Чернігівщині та в місті Остер.В радянсьі роки та зараз з гумором сприймає все що віждбувається з українським суспільством. До душі мені припали його українські "Мудросміхи".
Я ледве вижив,сиджу ось,
А тепер виживу когось.
Збудував у три верхи дачу
Не з мозоля відразу бачу.
Інформатор про погоду,-
Не говорить правди з роду.
Дівка заміж тоді йде,
Коли кращого не жде.
Горе й біда навкруги
В тій сімї, де є борги.
Рубай сучок на якому сидищ
Доки на ньому не вісиш.
Скажіть що таке старіння,
Це згасання устремління.
Що Фортуна вам дала,
Те й поверне відьма зла.
Думка крилата і толкова
Звучить прекрасно на всіх мовах.
Чесність з богатством не зростає,
Хто не знав хай твердо знає.
МОЄ БОГАТСТВО ТОЧНО ЗНАЮ,
ЦЕ ТЕ ЩО В ДУШІ ТА СЕРЦІ МАЮ.
Ось такі "Мудросміхи" від нашого талановитого земляка,якого трічі хотіли прийняти до Національної спілки письменників України, та так і не прийняли,бо люблять молодших з складними літературними формами. Ми вас любимо Миколо Андрійовичу і завжди будемо любити.Ваш літературний сарказм багатьом буде корисний.
Хочеться від щирого серця подякувати за роботу над книгою "Остерські весни" працівника Остерського коледжу та дизайну Віолетту Войніловську. Ця тендІтна поєтесса виконала багато технічної роботи по підготовці книжки, допомогаючи родині Луцюків. І сама надала чудові віршовані тексти. Знаєте є такий вислів :"Заговори, щоб я тебе побачив".Коли на презентації виступала Віолетта всі відчули її любов до поєзії.А коли вона показала зверстану в одному єкземплярі товстенну книжку ,свох текстів всі приутні зрозуміли та переконалися,що це дійсно так.МИ старші якось заспокоїлися , що творчий потенціал міста буде мати чудове продовження в творах таких майстрів як Віалета Войніловська та Вікторія Жежера,та багато інших а також фото художника Миколи Красного.
Всій половині молодих авторів книги "Остерські весни" бажаю прорости та цвісти гарною українською поєзією. Потенціальних можливостей та таланту в них достатньо.
В новорічні свята місто Остер, рідна Чернігівщина, наша держава, отримали чудовий подарунок, поєтичну збірка "Остерські весни" прикрашену фото- работами Тетяни Балунової,її сина Миколи Красного та Артема Севастяна. Беззаперчно вона стане гарним підручником духовного життя острян та всіх громадян України. А моїм коллегам по перу,ВОЛОНТЕРАМ ДУХОВНОСТІ велике спасибі!
ПЕТРО ЛАВРЕНЧУК. м. ОСТЕР письменник- публіцист
один з авторів книги ІІ
"ОCТЕРСЬКІ ВЕСНИ"