Доброе утро. Ты тоже её* любил,
Осиротелый… въезд… Пассионарии.
Иного у Бога не вымолить нам сценария
Для (боже, как больно!) новопреставленной рабы.
Подставляем мы щёки январским крутым ветрам –
наши горькие слёзы
представятся ветру лакомством,
И краснеет сильнее Пантелеймоновский храм,
словно
святой
бессилья
стыдится
ласково.
-2-
Арбузы…
Огромные,
полосатые,
херсонские, -
снятся ночью,
так акцентно полосками чёрными
лихо подчёркнуты.
Дочка южных степей,
как сейчас тебе тесно!
Растерянны толпы
тобой вдохновлённых,
тобою спасённых,
выстраиваются нервными полукругами
возле места твоего успения –
и болезненное воображение
дорисовывает на кресте,
после имени-отчества,
«Первая Пречистая…»
Оригинал:
-1-
Доброго ранку. А ти ії теж любив,
осиротілий узвозе Пасіонарії.
Нам іншого в Бога не вимолити сценарію
для його(як болюче!) новопреставленої раби.
Підставляємо щоки січневим різким вітрам –
і гіркі наші сльози
вітрам видаються ласими.
І червонішим, ніж завше, постає Пантелеймонівський храм,
наче святий
безсилля
соромиться
власного.
-2-
Кавуни…
Величезні,
смугасті,
херсонські
сняться щоночі,
акцентовано чорними смугами
лихо підкреслюють.
Донько південного степу,
як тобі тісно зараз!
Розгублені юрби
тобою натхненних,
тобою врятованих
шикуються у нервові півкола
біля місця твого успіння –
і хвороблива уява
домальовує на хресті,
після імені та по батькові,
«Перша Пречиста»…
*Харьковчанка Ирина, наша общая подруга,
ушла из жизни 23-го января-2012 в 51 год...
Коллаж мой
Прочтите отзыв первому рецензенту об Ире...