Тишу суботнього ранку
Крає шкребіт лопати.
То двірник чистить сніг у дворі
І гупає безперестанку,
Мов у зачинені ґрати,
Сусід, витрушуючи килими.
Дивлюсь на годинник - ого, вже давно не світанок!
Крізь причинені штори виблискує щось золотим.
Сьогодні кава і сонцем залите вікно на сніданок.
А за вікном, як завжди, щось гулькочуть собі голуби.
Навпомацки дістаю із полиці й гортаю книгу,
Навмання шукаю сторінку - нехай буде та, що ліворуч.
/Скажу по секрету, люблю отак "ворожити"/
Розплющую очі, читаю: Грін. "Переможець".
З "Гріном" йдемо до кухні каву нарешті пити.
Буду шукати в своїй "ворожбі" щось значне і путяще.
Так, ось воно!
"- Як ?! - закричав Нурс, - Що ж ви тепер будете робити ?
- Та те ж саме, але набагато краще!"
субота